Якщо все робити правильно, ви знайдете свої мікромотиви і побудуєте щасливе життя.
Соціолог Тодд Роуз і нейробіолог Огі Огас вивчали “темних конячок”. Так вони назвали людей, які досягають успіху всупереч обставинам, переможців, чиїх досягнень ніхто не очікував. Вчені зазначили, що всіх учасників дослідження об’єднувала одна спільна риса: повне задоволення від самореалізації. Цьому сприяли кілька чинників, один з яких Роуз і Огас визначили як мікромотиви. А щоб кожна людина могла знайти свої, дослідники запропонували незвичайний спосіб – “гру в осуд”.
У чому особливість мікромотивів
Вони складають емоційне ядро нашої індивідуальності. Те, чого ми хочемо чи не хочемо, визначає, хто ми є на глибокому рівні. Коли ми робимо те, що відповідає нашим мікромотивам, ми повністю задоволені своїм життям. А якщо ми їх ігноруємо, то знижуємо свій прогрес і сходимо з правильного для нас шляху.
Це можна помітити на прикладі Сола Шапіро – “темної конячки” з дослідження Роуза й Огаса. У Сола дуже незвичайний мікромотив: йому подобається приводити речі до ладу своїми руками. Коли він бачить погано прикручене колесо або картину, що криво висить, йому відразу хочеться все виправити. Це його щирий і глибоко особистий внутрішній мотив.
Під час дослідження Сол поділився своїм найулюбленішим спогадом із коледжу. Коли професор із дизайну поставив завдання вистругати сферу з дерева своїми руками, Сол буквально став одержимий. Після того як він виконав завдання, він поклав свою сферу в сумку, яку всюди носив із собою. Він цілими днями засовував руку в сумку, щоб намацати нерівності, а потім повертався в майстерню і згладжував їх. Йому подобалося виправляти недоліки. Коли Сол віддав сферу професору, вона була настільки ідеальною, що викладач не повірив, що учень не використовував верстат, а зробив усе сам.
Ви, напевно, думаєте: “Мило, але для якої професії знадобиться такий мікромотив?” Є кілька варіантів. Наприклад, ортодонтія – розділ стоматології, зосереджений на виправленні зубощелепних аномалій. Або електромеханіка, яку й обрав Сол Шапіро. Його найняли як інженера для розв’язання складного технічного завдання – створити фізичний інтерфейс, який перетворюватиме електричний сигнал зі старого мідного дроту на лазерний сигнал для щойно винайденого волоконно-оптичного кабелю. Ця робота вимагала вирівнювання деталей із точністю до частки мікрона.
Сол впорався із завданням. Ба більше, його розробку стали широко використовувати у всій телекомунікаційній індустрії. Наймач Сола отримав величезні гроші, а він сам – тільки невеликий бонус. Це змусило його переглянути свою кар’єру. “Я бачив хлопців із дипломами магістрів бізнесу, які виступали з презентаціями. Вони не тільки заробляли більше за мене, а й керували компаніями. Я почав замислюватися, що, можливо, мені варто стати одним із них”, – розповідав Сол Шапіро.
Він покинув кар’єру інженера, яка його повністю задовольняла, і занурився в роботу менеджера середньої ланки. Однак його мікромотиви не збігалися з новою посадою. Солу не подобалося ставити завдання співробітникам, шукати нові зв’язки, представляти свої задуми і переконувати інших у цінності своїх ідей. Його головні мікромотиви – робити щось власноруч, возитися з гаджетами та механізмами, робити математичні розрахунки, працювати наодинці та виправляти речі – були забуті.
Наступні 16 років Сол провів у низці злетів і падінь. Здебільшого падінь. Він працював менеджером середньої ланки в медіа та технічних організаціях. Але до 40 років його вже не брали на ці посади, а знову стати інженером він не міг, тому що його знання застаріли.
У 53 роки Сол Шапіро підробляв у податковій компанії за 10 доларів на годину. Він не тільки не відчував задоволення від того, що робить, а й не отримував великих грошей, але ж колись це була головна причина зміни кар’єри.
Єдине, що все ще мало для Сола велике значення, – можливість працювати на себе. Однак він не хотів починати бізнес з нуля, тому зустрівся з франчайзинговим брокером і дізнався, які франшизи можна купити в Нью-Йорку. Увагу Шапіро привернула перетяжка м’яких меблів.
Він ніколи таким не займався, але розумів, що успіх у цій справі залежить від здатності підбирати тканини, а це Сол знав і любив. Крім того, він міг би працювати руками й одразу бачити результат своїх зусиль. До того ж він міг би працювати вдома, тож не потрібно купувати приміщення для бізнесу. А ще він би міг працювати поодинці, а отже, не довелося б наймати співробітників.
У 2013 році Сол Шапіро відкрив на Мангеттені франшизу з перетяжки меблевої оббивки. Він швидко домігся успіху і тепер упорядковує речі для готелів на Таймс-сквер, бродвейських постановок і зірок телеекрану.
“Люди, які мене знають, погодяться, що зараз у мене найщасливіший період за всю кар’єру. Мені подобається все, що я роблю майже щодня, – зазначає Сол. – Я знайшов фінансову стабільність. І врешті-решт я зрозумів, як поєднати мої природні здібності з джерелом засобів до існування”.
Сол Шапіро вирахував свої мікромотиви, провівши роки на роботі, яка йому абсолютно не підходить. Але далеко не в кожного є така можливість. На щастя, знайти свої мікромотиви можна і по-іншому. Наприклад, спостерігаючи за своїми інстинктивними реакціями. Роуз і Огас називають це грою в осуд.
Як знайти мікромотиви за допомогою гри в осуд
Згадайте, як часто ви засуджували когось минулого тижня. Може, колегу, знаменитість або незнайомця в черзі перед вами. Час використати ці чесні реакції, щоб дізнатися щось корисне про самого себе.
Наші мікромотиви складаються з глибоко захованих усередині почуттів, які охоплюють ледь помітні вподобання, відкриті бажання і приховані прагнення. Головна мета гри в осуд – використовувати свої інстинктивні реакції, щоб розплутати свої маленькі внутрішні “дроти” і підключити кожен з них до потрібного джерела живлення. У цій грі є три головні кроки.
1. Спіймати момент, у який ви когось засуджуєте
Ми робимо це постійно. Реагувати на оточуючих – нашого лікаря, сусіда чи знаменитість з обкладинки журналу – природна частина людської природи. Постарайтеся помічати, коли ви це робите.
2. Прислухатися до емоцій, які у вас виникають, коли ви когось засуджуєте
На те, що ви на шляху до розкриття мікромотиву, вкаже бурхлива реакція. Неважливо, позитивна вона чи негативна. Перш за все, важливо помічати все, що викликає у вас дуже сильні почуття. Пам’ятайте, що ваше завдання – підключитися до свого емоційного ядра.
3. Запитати себе, чому ви відчуваєте саме ці почуття
Головне – бути чесним із собою. Скажімо, ви подивилися інтерв’ю голлівудського актора і відчули змішані емоції. Запитайте себе, що вам сподобалося, а що ні. Якщо вам стало неприємно від егоїзму актора або його відкритої пристрасті до грошей, значить, для вас це не найкращі мотиватори.
З іншого боку, якщо, прочитавши історію Сола Шапіро, ви подумали: “Та годі, він усього лише лагодить меблі. Давайте не будемо прикидатися, що він успішний!” – ви теж дещо дізналися про свої мікромотиви. Наприклад, що статус і широке визнання дуже важливі для вас. І це абсолютно нормально. Щоб побудувати життя, яке буде вам подобатися, потрібно робити те, що розпалює у вас вогонь.
Найскладніше в пошуку мікромотивів – утриматися від стереотипів про те, якими вони мають бути. Наприклад, що ми повинні хотіти бути багатими або допомагати іншим. Але такі шаблони тільки пригнічують наші справжні мікромотиви. Гра в осуд допомагає розірвати порочне коло, але тільки якщо проявляти уважність.
Давайте розберемо дві ситуації. Перша – ви поспостерігали за доглядачем парку, поки сиділи в кафе неподалік, і позитивно оцінили цю роботу: “Цілий день на природі – саме те, що мені потрібно!” Це ваша перша реакція, але треба копати далі. Професія доглядача не особливо пов’язана з роботою в колективі. І ви ставите собі запитання: “Як він може проводити стільки часу на самоті? Чи готовий я мало спілкуватися з оточуючими?” Навіть якщо відповідь негативна, ви все одно стали на крок ближче до своїх мікромотивів. Тепер ви знаєте, що вам хотілося б бути ближче до природи, але при цьому ще й спілкуватися з іншими людьми.
Друга ситуація – ви подивилися фільм про колектора і подумали: “А що, мені б теж хотілося полювати за боржниками”. І тут знову слід копнути глибше. Потрібно з’ясувати, що саме вас привабило: процес обчислення та пошуку людини чи взаємодія з нею з метою повернути борг. Вас надихає можливість спіймати того, хто не хоче бути спійманим? Чи справа в тому, щоб відновити справедливість? Коли йдеться про мікромотиви, важливі всі деталі.
Головна мета гри в осуд не в оцінці інших людей та їхніх вчинків, вони тут взагалі ні до чого. Суть у тому, щоб намацати контури своїх бажань, використовуючи свої сильні емоційні реакції. У грі в осуд ви самі гравець і суддя. Тільки ви можете знати напевно, наскільки глибоко розкрили свої мікромотиви.
Щоб звикнути до гри в осуд, може знадобитися час. Зате вона набагато надійніша й ефективніша, ніж будь-які тести на мотивацію. Вони ігнорують один із головних аспектів мікромотивів – існування суперечливих бажань, наприклад, необхідності спілкування і необхідності бувати на самоті або прагнення слідувати правилам і прагнення бунтувати. Коли ви приймаєте різноманітність своїх мікромотивів, навіть найбільш несумісні з них складаються в єдину мету.
