Конкуренція з іншими не тільки змушує нас забути про наші цінності, а й заважає домагатися кращих результатів.
Конкуренція – це завжди стрес. Але, як не крути, саме вона є двигуном прогресу. «Вогонь» змагання допомагає спортсменам боротися за нагороди, а політикам – перемагати опонентів на виборах. Однак є й зворотний бік медалі, про який ніхто не говорить. Це можливість досягти успіху, не конкуруючи з іншими. Люди, які скористалися такою можливістю, зрозуміли одну просту істину: найпродуктивніша форма змагання – це змагання із самим собою.
До чого призводить змагання з оточуючими
Дослідники Ешлі Меррімен і По Бронсон провели експеримент за участю 124 студентів Принстонського університету й описали результати у своїй книзі «Цар гори. Пробивний характер і психологія конкуренції».
Вчені розділили студентів на дві групи. Учасників із першої запитали, до якої школи вони ходили і скільки їхніх однокласників теж потрапили до Прінстона. Мета запитань полягала в тому, щоб викликати у студентів відчуття, ніби їм неймовірно пощастило навчатися саме в цьому університеті і вони ледве-ледве отримали необхідні для вступу бали. Потім групі дали тест під назвою «Опитувальник для визначення інтелектуальних здібностей». Назву теж було обрано не випадково – автори експерименту хотіли, щоб вона лякала студентів. Адже якщо вони не зможуть пройти тест, отже, у них недостатньо знань, щоб навчатися в Прінстоні.
З другою групою все зробили навпаки. Спочатку студенти пройшли тест, який називався «Опитувальник для вирішення інтелектуальних завдань». Погодьтеся, вже не така грізна назва. І тільки потім їм поставили запитання про школу та однокласників.
У підсумку студенти першої групи правильно відповіли на 72% запитань, результат другої – 90%. Викликавши легкий стрес, пов’язаний із конкуренцією, Меррімен і Бронсон зафіксували різницю в 18%. Чи означає це, що елемент змагання завжди негативно впливатиме на результати? Не зовсім.
Чим корисне змагання із самим собою
Коли ми змагаємося з іншими, то дотримуємося правил чужої гри, замість того щоб створювати свою власну. І піддаємо себе зайвому стресу, дозволяючи іншим визначати наші результати. Як наслідок, ми рухаємося назустріч чужим, а не своїм мріям.
Однак сенс у тому, щоб конкурувати з собою – зі своїми страхами, прокрастинацією, нерішучістю і минулими успіхами. Правда така, що більшості абсолютно байдуже, доб’ємося ми чогось у цьому житті чи ні. Тільки змагання із самим собою може вести нас уперед.
По-справжньому корисне змагання – це переслідування свого нереалізованого потенціалу. Ми ніколи не зможемо здолати майбутню версію себе – вона за визначенням завжди буде попереду. Однак ми можемо постаратися домогтися того, що потрібно для нашого ідеального «я».
З чого почати змагання із самим собою
Конкурувати з собою теж потрібно грамотно, інакше змагання швидко перетвориться на порочне коло ненависті до себе і прокрастинації від неможливості переплюнути минулі досягнення. Почніть із трьох простих кроків.
1. Поставте амбітні цілі
Багато хто чув про техніку досягнення цілей SMART. Вона, звісно, непогана, але спробуйте інший метод – PACT. Він ділить цілі на чотири категорії:
- Purposeful, або осмислені.
- Actionable – здійсненні.
- Continuous, що означає «тривалі».
- Trackable, або такі, що відстежуються.
Скажімо, ви ілюстратор і хочете ще більше прокачати своє вміння малювати, а заодно розширити портфоліо. Не варто абстрактно формулювати мету, наприклад «більше малювати». Відповідно до PACT формулювання виглядатиме так: «Малювати по одній ілюстрації щодня протягом місяця». Така мета допоможе не тільки розвивати навичку, а й стежити за прогресом.
2. визначте цінності
У психології є поняття «самоавторство». Це переконання в тому, що під час ухвалення рішень можна і потрібно покладатися на свої внутрішні цінності.
Коли ми змагаємося з іншими, то дозволяємо чужим установкам визначати наші цілі та успіхи. Самоавторство, навпаки, допомагає спиратися тільки на свої погляди і переконання та оцінювати досягнення за своїми власними метриками.
Щоразу, коли ви щось робите, ставте собі «перевірочні» запитання:
- Я справді цього хочу?
- Це справді важливо для мене?
- Можливо, ця установка дісталася мені від суспільства, батьків чи друзів?
Для переходу на самоавторство знадобиться багато практикуватися. Зате потім ви зможете перестати порівнювати свої успіхи з успіхами оточуючих.
3. Розвивайте «мислення росту»
Люди з «мисленням зростання» вірять, що будь-які здібності розвиваються за допомогою залученості і працьовитості, а інтелектуальні можливості і талант – всього лише стартова точка.
Таке мислення розвиває любов до навчання і стресостійкість. А ці якості необхідні для гучного успіху. Почніть ставитися до невдач як до невід’ємного етапу шляху до вершини, а до кожного провалу – як до нового досвіду і цінного уроку.
Звичайно, буває складно втриматися від порівняння себе з оточуючими, які успішніше нас в кар’єрі або особистому житті. Але важливо не забувати про головне – змагання з собою допомагає набагато продуктивніше і грамотніше рухатися вперед. Нехай минула версія вас стане вашим конкурентом, а майбутня – ідеалом, до якого ви прагнете.