Буква И — голосна літера української абетки. Вона має свій звук і свою роль у словах. За формою И нагадує дві стовпчики, з’єднані у верхній частині (у друкованому вигляді), або вигнуту риску з двома ніжками (у рукописі).
(Коротко: на початку слів буква И в українській мові зустрічається досить рідко — про це далі.)
Слова з букви И
У більшості українських слів на початку пишеться І, а не И (наприклад: ірис, іній — саме так у словниках). Якщо ж буква И стоїть на початку слова, то в сучасному правописі це дозволено лише в обмежених випадках:
- вигук ич! (як окремий вигук або частка — «ич який хитрий!»);
- дієслово икати і похідні від нього (в значенні «вимовляти звук и замість і») — икання, икавка;
- окремі власні чи загальні назви (переважно іншомовного походження) і кілька паралельних форм, наприклад ирій / ірій, ирод / ірод (варіанти).
Більшість звичних для дітей слів із буквою и містять її всередині слова: вишня, життя, жираф, ми тощо — ці слова добре підійдуть для вправ на звук и.
Який звук має буква И?
Буква И позначає короткий голосний звук (той, що в слові вишня, життя, жираф). Для дітей: відкрий рот трохи менше, ніж для звука А, і скажи «и-и-и» — отак звучить буква И.
Буква И у світі дітей
Для малюків И — тиха, але важлива літера. Вона часто живе в середині слів і допомагає словам звучати ритмічно: ви́шня, жи́ття, жира́ф. Хоч рідко починає слова, без неї дуже багато слів були б іншими.
Віршик про букву И
У середині слів живе буква И,
Вишня стигла, жираф дивиться на ми.
Ич — вигук, ікання — інколи буває,
Буква И нам слова прикрашає.
