Не тисніть на себе і спробуйте вести щоденник.
Щоб ставити цілі, досягати їх, бути успішним і гармонійним, потрібно чітко розуміти, чого вам хочеться. Але це тільки звучить легко і природно. А на ділі безліч людей не знають, що їм потрібно, не можуть розібратися в собі і не розуміють, до чого прагнути. Розбираємося, чому так відбувається і як можна з цим упоратися.
1. Ви не чуєте себе
Багато хто виріс з авторитарними батьками, які звикли ухвалювати всі важливі рішення самостійно, не зважаючи на думку дитини. У які гуртки ходити, з ким дружити, де вчитися, з ким одружуватися тощо. Якщо тобі ні кроку не дають ступити самостійно, а сміливості та бунтарського духу для опору не вистачає, не дивно, що в дорослому віці виникнуть проблеми.
З цим згодні і вчені: вони вважають, що дітям, які виросли з гіперопікуючими, авторитарними, контролюючими батьками, важко приймати рішення і розбиратися в собі. Вони не розуміють, чого хочуть, бояться відповідальності та не вміють відокремлювати власні бажання від нав’язаних ззовні.
Як бути
Це досить непроста історія, і тут не може бути швидких технік та універсальних рішень. Можливо, ця ситуація навіть потребуватиме участі психотерапевта. Але все ж і ви теж багато чого можете зробити, щоб допомогти собі.
Спробуйте вести щоденник. Психіатр Джеремі Нобель вважає, що ця практика допомагає встановити зв’язок із самим собою і краще розуміти свої бажання. Робити записи бажано регулярно, у зручній для вас формі.
Найпростіший варіант – купити блокнот і просто вихлюпувати на його сторінки свої почуття і переживання, розповідати, що з вами сталося, скаржитися і мріяти.
Ще можна влаштувати собі подорож у минуле. Таку техніку пропонує письменниця, сценаристка і фахівець із розвитку творчих здібностей Джулія Кемерон.
Уявіть, що вам знову 7-8 років, і випишіть усі свої мрії та улюблені заняття.
А потім спробуйте зайнятися чимось із цього списку або втілити в життя якусь зі своїх дитячих фантазій. Є ймовірність, що в такий спосіб ви підберете до себе ключик і знайдете мету, до якої вам захочеться йти, або справу, яка вас тішитиме.
2. Вам заважає страх
Іноді в глибині душі ми прекрасно знаємо, що нам потрібно. Але не наважуємося зізнатися в цьому навіть самим собі, бо тоді доведеться щось змінювати. А це дуже страшно. Нас лякає невідомість, і не дивно: цей страх вважають базовим страхом, який притаманний кожному і лежить в основі всіх інших наших побоювань. Ми не знаємо, куди заведуть нас бажання і прагнення, а тому вдаємо, що не помічаємо їх – так, це робить нас нещасними, але зате не доводиться ризикувати.
Ще один страх, який змушує нас заховати свої мрії подалі і не думати про них – страх провалу. І, як не парадоксально, боязнь успіху: якщо ми досягнемо успіху в чомусь, доведеться підвищити планку і забиратися на нові вершини, а це лякає.
Страхів, які змушують нас ховатися в раковину й обома руками відштовхувати від себе свої бажання, дуже багато.
Як бути
Для початку – визнати, що ви боїтеся і це нормально. І що невдачі неминуче трапляються з кожним, а світ постійно змінюється, позбавляючи нас почуття стабільності.
Потім спробуйте зловити свої страхи і попрацювати з ними. Психіатр Девід Бернс у книжці “Терапія настрою” радить уважно прислухатися до себе і щоразу, як вам на думку спаде негативна думка, записувати її. А потім придумувати відповіді для всіх своїх страхів і негативних установок. Теж у письмовій формі. Це має приблизно такий вигляд.
Думка: “Яка різниця, чого я хочу, якщо в мене все одно нічого не вийде?”.
Відповідь: “Так, я можу облажатися. Але, якщо я не розберуся в собі, не зрозумію, чого хочу і не почну діяти, нічого хорошого на мене точно не чекає”.
Девід Бернс вважає цю техніку дуже ефективною: він каже, що, якщо опрацьовувати свої страхи й негативні установки щодня, вже за кілька тижнів людина підбадьориться і почуватиметься впевненіше.
3. Ви занадто на себе тиснете
Цілком можливо, вам здається, що ви неодмінно маєте розуміти, чого хочете. Що ви зобов’язані розібратися в собі до певного терміну (наприклад, до закінчення школи або вишу, до 30 років, до наступного нового року). Що не розуміти своїх бажань і не мати чітких цілей – соромно і несерйозно.
Якщо так, то ви напевно тиснете на себе, наполегливо копаєтеся у власних думках, знову і знову запитуєте себе, що ж вам потрібно. І не дивно, що в таких умовах у голову нічого не приходить.
А ще буває, що ви чекаєте від себе якихось дуже масштабних бажань і цілей, а скромніші вважаєте дурними або просто не помічаєте.
Скажімо, в глибині душі вам хочеться робити дерев’яні іграшки ручної роботи або пекти торти на замовлення, але ви блокуєте це бажання, тому що воно видається вам несерйозним, і намагаєтеся розкопати в собі більші амбіції.
Як бути
Дайте собі час. Не квапте події. Не соромте себе. Не вимагайте прийняти рішення до певної дати, не порівнюйте себе з ровесниками, які вже давно визначилися зі своїми бажаннями і планами.
Ставте собі запитання. Але не прямі й такі, що набили оскому (на кшталт “Чого я хочу?”, “Що мені цікаво?”), а більш креативні: такі, на які цікаво відповідати.
- Що б я робив, якби мені не потрібно було заробляти гроші?
- Які п’ять занять приносять мені найбільше радості? А які, навпаки, вганяють у тугу?
- Чим би я займався, якби в мене було п’ять життів?
Барбара Шер у книзі “Про що мріяти” радить уявити найогидніший сценарій життя.
Наприклад: “Мені доводиться вставати о 5 ранку і дві години їхати до офісу, де я весь день телефоную різним людям і намагаюся продати їм продукти або послуги. Ця робота забирає у мене багато сил (мені важко спілкуватися, я люблю щось більш спокійне) і додому я повертаюся абсолютно спустошеним. Я приходжу в порожню незатишну квартиру і засинаю під телевізор”.
Потім цей образ потрібно віддзеркалити – і у вас з’явиться приблизна картина того, який вигляд має мати ваше ідеальне життя. Якщо перевернути наведений вище приклад, стане зрозуміло, що цій уявній людині потрібна тиха робота, не пов’язана з комунікаціями та продажами, щось ближче до дому або взагалі фріланс. Що вона хоче завести сім’ю й облаштувати затишний дім. З цього вже цілком можна сформулювати і бажання, і цілі.
